Дорога

Пригадую, як тоді....ми довго шукали кафе, я хотіла лише ковток гарячої кави і спокійно відпочити від дороги...Ми бродили вулицями чужого міста, все йшли не в ту сторону... я мріяла про Париж, а ми поїхали у Ригу, Таллінн, і ця подорож тепер здається немов з чужого роману. Тепер він готовий подарувати сотню троянд і своє життя, а мене знову манить дорога і смачна кава у туманний день...

І я не знаю чи воно проходить - бажання знайти себе і дискомфорт від внутрішньої мряки, який огортає щоразу, коли ти не знаєш коли твій наступний поїзд.... Не знаю...