Одеса

І знову рейси, кілометри доріг, шпал.
Вагони, нічні провідники : втомлені, роздратовані, брудні, випивші; купе, плацкарт, дешеві електрички.... дорога...
Вона завжди далека і чужа незалежно від пір року і дощів, що рясно омивають шибки...
І відстань... ми приречені на неї, на чужі почуття і власні нікому невідомі комірки, закутки душі, куди не продаються квитки і не горять вказівники куди  повернути,щоб  полегшало, щоб було по собі?!
«Стали інші ті, з ким хотіли та не склалося
Все по колу та по колу.... »