Міста

Я давно не писала про різні міста, і це зовсім не тому,що я ніде не була,чи мені немає що сказати. Коли болить - хочеться кричати, а не просто говорити.
Мені шкода людей. Десятки, сотні тисяч людей приречені на жалюгідне існування. Так багато людей живуть з дня на день, від зарплати до зарплати, від свята до свята, і ще якихось видуманих подій,що дозволяють їм текти по течії, в певному ритмі, звичній буденності, цілеспрямованій рутині, і вони живуть у цій шкарлупі, не допускаючи  думки, що життя не зводиться до роботи, ремонту, телевізора, кількості медалей чи депозитного рахунку....
А є люди,які добре це розуміють, але не в силах вирватися із зачарованого кола марноти порожніх днів і....вони конають. Розчарування, небажання так існувати чи втрати свого шансу бути щасливим і наповненим "сьогодні". Є нещасні і
нещасливі люди - це різні категорії,і їхній внутрішній світ  дуже відрізняється.
Перші- розуміють в яку халепу вони потрапили і безмежними ночами конають, хворіють, жевріють, заливаються алкоголем і печальними думками. У другому випадку - щастя вимірюється тим що в тебе є,чи навпаки - чого немає. Часто розмови зводяться до роботи, відпочинку і обговорення сусідського життя.
(Продовження буде) 

Колготки

Я відкрию вам маленьку таємницю)
Є певні вчинки,які завжди мене зводять з розуму,в позитивному значенні цього слова і ти можеш повністю підкорити моє серце, якщо зробиш це (і немає скільки разів підряд,як часто, як довго ми не бачили один одного)!
Якщо ти знайдеш їх - моє серце твоє.
Давно мрію про колготи такі,як на цих фото.

Якщо комусь просто так захочеться зробити щасливою іншу людину - не стримуйте себе ніколи в цьому.

А відносно подарунків, можна спокійно робити навіть анонімні сюрпризи))), моя точка -

м. Львів, Нова Пошта #6 (т.0992444911) 

Ірина Бережанська )))

Дякую наперед, я люблю нас, мої дорогі читачі)

54 ... 1/2 ..... 27

Скільки нам потрібно зробити пауз,щоб зрозуміти ким ми є насправді і яку вагу має людське життя у своїх лабіринтах, образах, переживаннях, чужих розгублених днях, не рідних ліжках, мріях,сподіваннях, розлючених думках і безнадійних крапках в кінці речень, що на пряму зв'язані з нерозбірливими словами???
Я давно не пила смачної кави..... терпкого вина,що п'янить душу.....не сиділа у затишному кафе...і взагалі думала, що осінь закінчилася....
..... безсоння не говорить - воно  кричить і царапає мозок....

Є недописані рядки, недомальовані ескізи, недосказані слова,непережиті почуття, ненароджені дні і скацьорбонлені спогади - просто зім'яте життя.
Все відкладємо на потім дописати, договорити, дослухати, пробачити - все іншим разом,бо зараз не час, його немає. Ми настільки воліємо жити стабільно і розмірено дбаємо про власний спокій і комфорт, шукаємо почуття потрібності,що часто закопуємо себе в рутину безповоротних днів та безсонних безсилих ночей.
Читала про Галу Далі - чудову жінку Сальвадора Далі.
До моменту зустрічі з нею він знаходився на межі безумства.
Гала не тільки полюбила художника і повірила в нього - вона стала його правою рукою. Саме вона організовувала виставки, продавала картини, домовлялася про важливі зустрічі і надихала Далі на нові шедеври. По його словах, власне завдяки Галі він став справжнім художником.
Я подумала,що насправавді ми ніколи не знаємо чому якась людина появляться в нашому житті, яку внутрішню фільтрацію допоможе провести, як відшліфує чи від якої прірви врятує, який напрямок дасть, що допоможе відкрити у собі і які шедеври підштовхне творити, які нові цінності викарбує, що змусить побачити в собі і як навчить любити себе, можливо, підкаже як дивитися на життя під іншим кутом,у другому вимірі "чотири" чи "п'ять" d...
Напевно важко повірити в любов іншої людинки і те, що вона даючи тобі поштовх зовсім не просить нічого в замін, лише спрощують пожм'якане життя . А воно починає дихати,пульсувати по іншому, лише він одного факту, що людинка є твоєму житті, твоїй свідомості, паралельних хвилинах довжелезного чекання.

Так буває дуже часто
Я навіть не знаю, як я
Сумую
Легенько
Ніжно
За тобою

Можна писати, цитувати чужі думки  чи слова, якщо вони перегукуються з твоїм станом?!! Можна скучати за людиною, навіть якщо вона поряд?! А Якщо давно давним не бачив і відчуття, що  твоє життя - воно чуже для самого тебе?!!
Я б додала ще, що за тобою не можливо не сумувати,бо в тебе теплі руки, навіть без рукавичок і гаряче серце з безкорисливих мотивів...
А ще, ці дороги:тисячі кілометрів, щоб втекти від думок і чужого життя. 

Ти приїхав у гості. Можливо не все тебе влаштовує. Ліжко не таке,з вікон дує, рипить підлога чи тече кран,капає каналізація, не має гарячої води. Але ти ж в гостях і усвідомлення того,що тобі тут жити всього кілька днів - допомагає не звертати уваги на побут,а радіти спілкуванню і набиратися нових вражень. Ти нічого не будеш змінювати в цьому оточенні чотирьох чужих стін - бо він не твій і тобі скоро прийдеться повертатися додому.
Щось відбувається у моєму житті. Все  в якійсь незрозумілій колії "гостей",і я відчуваю, що ось-ось щось має закінчитися,ніби "прийдеться їхати додому".
Все немов доживає свого кінця і в голові важко впорядкувати - де тепер,де минуле, де справжнє.
Де тебе називають "крихітною",а де відношення,як до "крихітної людинки"?!
Де дім, де близькі, де просто знайомі, де випадкові люди, де гості,а де постійні мешканці твоєї голови.....?!
Хтось поїхав, сів в останній вагон, купив останній квиток у поїзді, на останні гроші - і помчав у "своє"життя,або до когось в гості....