Україна здається така маленька і воднас така прекрасна, коли ти їдеш і зустрічаєш людей, коли можеш заряджатися від інших.... чимось солодким, живим, дивним і таким бажаним!
Сьогодні на заправці чоловік запитав, як мені Бесарабія , бо помітно - ми інші, а я в думках продовжила, але не хотіла сказати :
«Щаслива! І це не залежить від того де ти живеш, чи де виростав, а з яким настроєм живеш і що хочеш дарувати людям! »
Але хіба його цікавило це питання?
Мабуть ні, і я знизила плечима:
- Нормально!
- Якщо порівнювати по п'ятибальній шкалі, то на чотири потягне?! - все продовжував він, а мені вже було страшно не цікаво продовжувати цю беззмістовну розмову
- Все залежить з чим порівнювати - сухо відповіла я, і старалась більше не підтримувати розмову.
А загалом, я насправді так вважаю - наше сприйняття тих чи інших речей, міст, людей, подій - все залежить від того з чим ми готові порівнювати: власним досвідом, книжками, іншими періодами, старими епізодами свого життя, навіть настроєм! Щоб мати чисто об'єктивний погляд, треба враховувати стільки не пов'язаних між собою факторів, історичне тло і мільйон інших причин та наслідків, які звідси випливають тощо. Часто над цим б'ються соціологи, щоб до купки скласти всі ці елементи складного життєвого циклу - і зробити висновки, дати аналіз життя!
Мені ж просто хочеться дихати і насолоджуватися тим, що зараз я саме тут, і мені байдуже, що під ногами болото чи холодно, чи у когось немає настрою, чи запізнюється автобус ,чи на останні гроші я купила каву - мені зараз не хочеться про це думати,і здається таким несуттєвим , щоб впливало на мою оцінку нових міст, адже тут, як і будь -де в іншому місті , теж живуть добрі і щасливі люди!!!
