Так дивно буває...прощаєшся з людиною в одній порі року, а іншу- не в силах зустріти на одинці!
Як добре, що є улюблена кав'ярня, де ти можеш мене знайти, не залежно від погоди. Сьогодні я замовила «Супер міцний глінтвейн», з корицею, апельсином ,медом та розмарином, і важко сказати чи ним можна зігріти душу в таку негоду і снігову заметіль?! Живі квіти на столі нагадають, що недавно було літо, було так тепло ...було....
Коли дивишся на людей за вікном, то здається ніби ти в іншому світі, немов ще залишився в осені і замерз , як калюжі під ногами, непорушно чекаючи, що хтось зайде в «Мануфактуру » на Галицькій і тихо, ніжно, несподівано торкнеться твого плеча і цей знайомий погляд і солодкі обійми і години, години балаканини, пустої, дитячої, радісної наївної, дружньої : тільки ми і білий сніг за вікном... і нічний поїзд.... розлука і....
Легкий дурман від тепла, запаху кави і теплого вина з медом - розморює втомлену уяву. ....
Я так хочу великий шаль і шапку з кутасом - тоді я буду готова до снігу і розлуки, може це зігріє мене?!
Буває так самотньо, хоча навкруги люди, до болю - ти сам на сам із собою, але ж про це не можна говорити.... Не можна зізнатися, навіть собі, що ти один і вони - так далеко у часі, погоді, відстані, містах, домах.... І сніг - падає сніг за вікном, життя продовжується!
До болю гарно....
ВідповістиВидалити