Старі Бросківці, Буковина

Дерево

 

Звичайно дерева бувають лисі! Здалека не помітно, а от коли підійти по ближче  - то помітно, що немає ніякої кори, вона валяється пожмакана внизу, ніби і ніколи не була на ньому, не була частиною цього стовбура!!!

Так і люди, бувають на вигляд міцні, буяють, а насправді не мають зовнішньої оболонки. Здалека не помітиш, а підійшовши ближче - уся душа "гола"...незахищена, вразлива... але тут нічого не поробиш, такий вид(принаймні так думають вони). 

Дерева нагадують мені людей, бо хоча вони ростуть зачасту вкупі, але кожен з них сам по собі. Так і люди - живуть по собі, скидають "листя", одягають нові маски, іноді грають нові ролі, щоб бути подібним на всіх, бо вони в цьому соціумі, просякнуті впливом так званих "мас", "колективізму", "фемінізму", технічних ідей і просто своїми клопотами... 

А небо, воно голубе і вистачить підняти голову, щоб побачити зорі чи сонце, що зверху, і на мить призадуматись над швидкоплинністю нашого буття, наших переживань, тривог, сліз, кохання і розчарування, що висмоктані з всього круговороту нашого мізерного існування....

Листя падають безшумно.... як думки, що опускаються на папір, на серця, на долоні пожмакані часом....

Слова

Це не про місто чи місця , а просто про людей , які там живуть. Ми відчуваємо поки живі!
Слова... Вони часто не мають сенсу, особливо, коли торкаєються безшумно повітря чи лягагають чорнилом на папері. А вже почуття, які можна ними передати - це зовсім інше! Вони можуть вражати свідомість, немов електричний розряд і в одну мить рушити цілі світи, матерії, закони...
Ти  залишаєшся беззахисним і готовий провалитись крізь землю, лише аби ці букви не пускали коріння в твоє серце... І ,як завжди, щось пішло не так!  Думки, чужі думки проникли в тебе, а ти не байдужий до інших, тому просто не міг не пройнятися ними...  і попав ...в полон... в тенета...в чужу душу, а там тебе і закрили! 
Тепер слова не потрібні, вони не можуть передати всього болю, відчаю, безпорадності, страждань і страху, тепер вони безсилі, якби би не складалися букви в рядок... порядку в душі немає....

Чернівці, парк Шевченка

«Гарне місто Чернівці...», як то співають у пісні...
І справді воно гарне!? Тут неквапно приходить осінь і дихає в потилицю спокійно проводжаючи літо...
Поволі опадає жовте листя і його швидко згортають в купи, щоб вдати видимість вчорашнього дня, вчорашнього літа, ніби завтра не прийде, немов не постукає холодними ночами, немов нічого не відбувається, а просто застигло в одній точці, як в магмі ... і не рухається з того проклятого місця, не ворухнеться, чекає, щоб хтось перший, а вона... Вона дожене холодними дощами, слозами, ночами, темними вулицями, пустими розмовами, гудками в тишині і німими питаннями....
Як вони можуть бути безмовні? А як вони говоритимуть, якщо відповіді відомі, або їх немає, або їх ніхто не потребує, або просто не хоче чути....
Вони  гудять у голові, як свист поїзда на пероні... Остання поїздка, мабуть в осінь, але не на назад....

Копичинці, Тернопільщина

 

Невеличке селище Копиченці, Тернопільська обл.

Не все ще втрачено!!! Люди у цій місцеості досить акуратні, подвіря прибрані і охайні, а узбіччя доріг, як можна помітити - чисті,трава покошена, немає бутилок, паперової тари тощо.

Тут було приємно жити і дихати чистим повітрям!!! 

Запоріжжя

 

Подорож продовжується і на горизонті Запоріжжя!!!

Я завжди хотіла побувати у цьому місті, бо тут творилась історія України: славні гетьмани, запорізьке військо, що оберігало від навали ворогів рідну землю... 

Проте сміття в якому погрузло це місто і його жителі - просто вражає, тепер цю місцевість потрібно рятувати, витягати від страшного ворога - людського безкультур'я , байдужості і бруду!!!

На фото центральна частина міста. 

Якби не весела компанія, то жодних приємних спогадів так би і не залишилось!!!

Азовське море, Щаслівцеве

 

Продовження цієї ж теми.

Люди, це трагедія цілого покоління і що саме страшне - ніхто не бачить жодної проблеми і продовжують відпочивати в такій "комфортній " атмосфері. На фото, де величезний пакет із сміття, на задньому фоні можете побачити людей, які спокійно купаються у цьому смердючому болоті.

Я виклала лише декілька фото, щоб не травмувати вашої свідомості.

Щаслівцеве, Арбатська стрілка

 

 Як можна побачити на цьому фото - море ніжно голубого кольору, м'яко зливається  з безкраїм небом, але оп... і на пляжі, де не оглянутись наслідки людського хамства, свинства і егоїзму. Я провела експеримент: вирішила підрахувати стільки ж сигарет може бути на одному квадратному метрі. Ви не повірите - 11шт, хоча мій друг, який брав участь в малюванні території і її прибиранні, натякнув, ніби то я 2шт підкинула в цю зону. Хоча зрештою, це не відіграє такої великої ролі 8, 9, 10, 15 - весь пляж всіяний сміттям. І звідки ж воно береться? 

Люди, ви самі завтра прийдете на це місце з своїми дітьми, які так мило будуть будувати пісочні замки і насолоджуватись безтурботним дитинством, а ви - поряд і пробуєте будуєте їхнє майбутнє чи безжально продовжуєте  смітити не лише навколо, але й у їхніх душах???

День перший

Ох, я чекала цього моменту, і нарешті наважилась...
Не впевнена, що до кінця вийде цей задум, але хочу спонукати задуматись людей, де вони живуть і як, хто або що їх оточує і чи варто щось міняти, коли кругом тебе ціла купа сміття і всякого непотребу?!
Отже, мої подорожі, як я надіюсь, тепер будуть приносити користь і моїм читачам, адже це так захопливо дізнаватись щось нове, переживати разом події, міста, вулиці, ресторани, куштувати смачну каву і вино, торкатися ногами холодної чистої води і дихати свіжим повітрям!!!Жити - це так цікаво!!!