«Гарне місто Чернівці...», як то співають у пісні...
І справді воно гарне!? Тут неквапно приходить осінь і дихає в потилицю спокійно проводжаючи літо...
Поволі опадає жовте листя і його швидко згортають в купи, щоб вдати видимість вчорашнього дня, вчорашнього літа, ніби завтра не прийде, немов не постукає холодними ночами, немов нічого не відбувається, а просто застигло в одній точці, як в магмі ... і не рухається з того проклятого місця, не ворухнеться, чекає, щоб хтось перший, а вона... Вона дожене холодними дощами, слозами, ночами, темними вулицями, пустими розмовами, гудками в тишині і німими питаннями....
Як вони можуть бути безмовні? А як вони говоритимуть, якщо відповіді відомі, або їх немає, або їх ніхто не потребує, або просто не хоче чути....
Вони гудять у голові, як свист поїзда на пероні... Остання поїздка, мабуть в осінь, але не на назад....
Немає коментарів:
Дописати коментар