Звичайно дерева бувають лисі! Здалека не помітно, а от коли підійти по ближче - то помітно, що немає ніякої кори, вона валяється пожмакана внизу, ніби і ніколи не була на ньому, не була частиною цього стовбура!!!
Так і люди, бувають на вигляд міцні, буяють, а насправді не мають зовнішньої оболонки. Здалека не помітиш, а підійшовши ближче - уся душа "гола"...незахищена, вразлива... але тут нічого не поробиш, такий вид(принаймні так думають вони).
Дерева нагадують мені людей, бо хоча вони ростуть зачасту вкупі, але кожен з них сам по собі. Так і люди - живуть по собі, скидають "листя", одягають нові маски, іноді грають нові ролі, щоб бути подібним на всіх, бо вони в цьому соціумі, просякнуті впливом так званих "мас", "колективізму", "фемінізму", технічних ідей і просто своїми клопотами...
А небо, воно голубе і вистачить підняти голову, щоб побачити зорі чи сонце, що зверху, і на мить призадуматись над швидкоплинністю нашого буття, наших переживань, тривог, сліз, кохання і розчарування, що висмоктані з всього круговороту нашого мізерного існування....
Листя падають безшумно.... як думки, що опускаються на папір, на серця, на долоні пожмакані часом....
Немає коментарів:
Дописати коментар