Міста

Я давно не писала про різні міста, і це зовсім не тому,що я ніде не була,чи мені немає що сказати. Коли болить - хочеться кричати, а не просто говорити.
Мені шкода людей. Десятки, сотні тисяч людей приречені на жалюгідне існування. Так багато людей живуть з дня на день, від зарплати до зарплати, від свята до свята, і ще якихось видуманих подій,що дозволяють їм текти по течії, в певному ритмі, звичній буденності, цілеспрямованій рутині, і вони живуть у цій шкарлупі, не допускаючи  думки, що життя не зводиться до роботи, ремонту, телевізора, кількості медалей чи депозитного рахунку....
А є люди,які добре це розуміють, але не в силах вирватися із зачарованого кола марноти порожніх днів і....вони конають. Розчарування, небажання так існувати чи втрати свого шансу бути щасливим і наповненим "сьогодні". Є нещасні і
нещасливі люди - це різні категорії,і їхній внутрішній світ  дуже відрізняється.
Перші- розуміють в яку халепу вони потрапили і безмежними ночами конають, хворіють, жевріють, заливаються алкоголем і печальними думками. У другому випадку - щастя вимірюється тим що в тебе є,чи навпаки - чого немає. Часто розмови зводяться до роботи, відпочинку і обговорення сусідського життя.
(Продовження буде)