Новий день

Не дарма я назвала блог «По Україні»,адже, щоб дістатися з одного села в інше - це, як виявилось може бути справжня історія.
Цей тиждень ми співпрацюємо із збором «Дачне»,Одеська область. Щоб добратися на будівельний майданчик потрібно десять хвилин іти до електрички, потім стільки ж їхати нею і знову хвилин дванадцять йти пішки. Це ніби не важко, але прокидаємось сьогодні зранку, а дощ лиє по осінньому, вітер, на вулиці темно. Поки ми дійшли до станції до колін промокли, всюди тече, з чола капає. І саме цікавіше - поїзд відправився сьогодні на п'ять хвилин раніше: 6.38год! Ми з сумом подивитись як він «вілдчалює» , а дощ продовжував лити. Цікаво, що маршрутка в це сусіднє село не ходить, а потяги з інтервалом дві - три години. Як обідно, коли раніше встав, потім змок і потрібно вертатися назад.
Дощик - це класно, але коли ти вдома і сухо, і теплі носочки, і гарячий чай, і тепла перина, і просто ти нікуди не спішиш,наприклад, на електртичку, яка нікого не чекає і не ходить точно по розкладу, бо в цей момент ти почуваєшся таким самотнім у мокрому світі, в темноті і холоді...