Ностальгія має запах

Іноді вечір тягнеться неймовірно довго...
Особливо, коли скучаєш за людьми, яких любиш...
Хочу просто побачити їх, почути їх голос, але не можу...
Хіба я багато очікую від життя?
Ніби у безодні, я тону.... 
Напиши, як себе почуваєш і яка погода, чи падають зорі, як настрій...
Я так давно не отримувала змістовних листів від друзів ...лише обривки фраз, як думок і почуттів!
І згадала нашу каву на горищі і один пряник на двох, і твої пальці в рукавицях, і твою усмішку... 
А в нас в саду падають яблука і це пахне осінню. 
Я люблю цю пору року, але вона до болю сумна і самотня.  І хочеться бродити під проливним дощем і пити чай,  і слухати музику у навушниках, і носити довгий шерстяний светр, і писати, писати  писати або малювати і читати романи, готувати щось смачненьке і знову пити чай і чекати з роботи чоловіка, і отримувати задоволення від того, що я сама і в мене стільки часу на себе і свої забаганки. Тоді відчуваю запах осені і дощу - життя, яке наповнює мене з середини... 
Чекаю завтра... 
Напишеш?