Пустота

Про пустоту, мабуть, не варто писати, я більшу частину свого свідомого життя прожила у такій клітці. 
Ти ніби у  пустелі і кругом ні душі, жодного відсвіження чи каплі води, ніякого виходу, жодного наступного дня - лише порожнеча .... Тільки сам на сам із своїми думками, болем, відчаєм, страхами, часто порожніми, але ти нічого не в силах вдіяти із своєю головою, щоб викинути весь цей пісок, почистити із середини. 
Знайомий стан? 
Напевне , людей з подібним світом тягне магнітом один до одного, ці частинки пустоти - вони  часто зависають у повітрі,і хоча вони невидимі, проте відчутні на магнетичному рівні.
Біль - це теж відчуття і , коли про нього писати  або ж говорити, він відступає , не на довго, але відкладає, як при хронічній нежиті. 
Біль, як хвороба. 
Ми не можемо зменшити біль людини, але ми можемо бути поряд в час лиха, можемо стати парашутом  за спиною для того, хто падає .... хто вже падає !