Ми іноді говоримо комусь: "Я тебе кохаю", а всередині нічого не охкає; "Йду назавжди", а тримаємо за руку чи горло;"До зустрічі", а насправді не хочемо більше бачити цю людину; "Не плач", а всередині повністю байдуже або навпаки, від розпачу не знаємо як дихати самому. Нам потрібно вчитися думати, коли говоримо, відчувати і співпереживати, робити добрі речі просто так,а не коли нас про це просять і взагалі - бути щирими, навіть коли потрібно сказати не те, що від нас очікують...
Бути людиною - це справжнє мистецтво, а не гра почуттями, життям, повітрям, яке ми вдихаємо просто так.....