Ми так звикли жити, що  часто навіть не усвідомлюємо, як ця "звичка", вона в будь- який момент може обірватися. Усі плани, робота, рідні і друзі, дорога, швидкість, нав'язлива рутина - усе закінчується в долі секунди і "смерть" забирає усе дороге тобі, у тебе на очах відбирає "твою душу", витягує по ниточці її з твоїх жил, крові, мозку, ти просто втрачаєш здорову здатність мислити і паралізовано починаєш конати: день за днем, ніч за ніччю. Ти стаєш приреченим жити без душі і дихання, світла і запахів, дотиків і ніжної шкіри, без інших очей і сумної посмішки, саме важче, мабуть, що ти усвідомлюєш це....
Так легко було жити....колись....
...завмерти б....і проснутися в іншому житті, з тобою....
...цікаво відбувається - увесь світ стає пустим і порожнім, коли поряд не дихає лише одна особа, не поводиться кумедно і не чекає тебе, не готує вечерю лише для тебе, не одягає улюблену сорочку лише для тебе, не...не...не....її більше немає....
....повітря б....і трохи здорового глузду в цій паніці, суєті і стислому відчаї....
...ранок би.... впустити б його у свої ранки, у прохолодні літньо- осінні ранки, і всередині, якщо б були внутрішні нігті - там усе було б поцарапане, роздерте до крові, до теплої гарячої крові без запаху і кольору - вона б залила усю середину і потонути....
....колись потрібен був час, щоб пізнати тебе, тепер потрібно час, щоб забути, "поховати", втекти від себе і цілого світу, що завис над  моєю головою....простягнутися б невидимою павутиною і розчинитися- без сліду і крапель жалю....
...можна жити, без звички жити? "Твого життя" може не стати і не пробачиш собі, що не подарував тоді квіти, не купив теплі носочки, такі з сердечками, не подзвонив між 21:15 і 21:20, не  провів на поїзд, не сходив в галерею, не подивився фільм, не написав листа і не поставив дати на календарі і ще багато "не", але ж ми звикаємо, що встигнемо і буде "завтра", а в нас є завжди лише "сьогодні", лише те "сьогодні", де ми маємо один чи сотні моментів любити, говорити потрібні слова, дзвонити і плакати, чекати і ридати, радіти і малювати, пити каву не в поспіху і їсти диню з шампанським ,....
... і не думати, що я встигну, бо " завтра " сьогодні не настало.....