Чернівці

Так довго не була в цьому місті, що забула про своє минуле і роки, які провела поруч.
Сьогодні день почався з гарячої кави і тостерів з сиром, задушевної розмови і  невимушеного збирання в дорогу. Скільки ми переживаємо болю - залежить від  людей, які поруч, їхнього ставлення і присутності.
А потім - Чернівці...шопінг....кава..... шампанське на Кобилянській, круасани і штрудель з вишнню... музика....остання маршрутка і дорога на вокзал - пішком!
Такі дні, як сьогодні, вони теплі не від літніх вечорів чи некваплих годин, а від того,що поряд є друг і не раз ці кілометри і спустошені ночі багато руйнують, але можна, завжди можна пережити неповторні дні, коли ти любиш і відчуваєш, чекаєш, сподіваєшся і впевнений, що нічого не втрачено, просто потрібно трошки більше часу, ніж завжди....
Якщо ми не вибудовуємо внутрішні барикади, то в змозі зустріти людей з такою ж відкритою душею, з такою ниточкою, внутрішнім нервиком, як у нас, як у тебе....
І не має вже значення в якому ти місті, на якому континенті чи планеті - ти ніколи не будеш самотнім, завжди поруч твого серця буде людинка, яка даватиме поштовх, зігріватиме і просто буде любити тебе.  .....