Подорож в Париж! День 1. Кордон

Мої друзі і рідкісні вороги, які зашпонтались на моїй сторінці!
Почалися мої пригоди такої спонтанної подорожі Львів - Париж!
Все було отако:
Їду одного весняного ранку у Львів, і страшенно захотілося написати Вітку, типа ти мені сьогодні снилася,що ми з тобою їхали в Стокгольм і мали двадцять євро в кишені. Віток мені відписує за одну хвилину : " Я насправді їду через два тижні, але не в Швецію,а  в Париж!"
"Можна з тобою!?" - не довго думаючи я.
"Звичайно!" - не знаю чи розуміла Віта, що цього слова мені достатньо, щоб усе почалося!
Вірус запущений!
Тепер треба придумати звідки взяти гроші!
Ідеї?
Як терміново заробити бабулєси і летіти в Париж!?? Я напросилася в напарники на роботу до свого чоловіка! Важко трудилася два тижні, до останнього дня: стелила пінопласт, кріпила його до бетону, мотали теплу підлогу (за один день 600м), бурила стіни і нервові клітини.
Інша ідея, яка прийшла в мою голову - організувати, так би мовити благодійний фонд : " На мрію!". Писала в  соціальних мережах і розповідала  всім, як хочу валятися на зеленій травичці біля Лувру і що ця подорож потрібна мені більше, ніж повітря!!!
І ось я тут - на кордоні, з мінімальними коштами, але чималими амбіціями і мріями дихати паризьким повітрям і гуляти, пити вино і смачну каву, жити іншим життям і просто .... жити...
З усмішками на обличчі ми під'їхали на кордон в Краковці! Стояли, стояли, сунулись і повзли в черзі, грали карти, пили каву, їли канапки і чекали, коли закінчиться черга і ми попадемо в довгоочікувану Європу.
Пройшло п'ять годин!
Водій не витримав і об'їхав сто машин, бо до літака залишалося не так багато часу!
Ми чемно продовжуємо чекати, коли пройдемо польський кордон і попадемо "туди", де краще, де ближче до мрії!