Подих.....

Каплі дощу повзуть по шибці.
Вітер поривами вдаряється в тріснуте скло і холодний потік цілеспрямовано зимового повітря колише фіранки з рівномірними коливаннями.
Я залізла під не зовсім приємне одіяло і висунула ніс, щоб мати чим дихати.
Минають години, а думки так і спустошують оголені нерви, ковиряють всередині, довбають,ніби там можна знайти щось нове, щось цінне....
..... пустота....