Харків

Коли захворів можна їсти багато фруктів, спати і навіть трішки похудати. Можна почитати, подивитися якусь задушевну  мелодраму, а ще написати листа і знову поспати.
Це ж має бути розповідь про Харків, а не про якийсь дивний незрозумілий засірений день, що мляво минув....у ліжку, у Харкові.
Знаєте, мені важко об'єктивно дати оцінку такому великому місту, бо завжди хочеться, щоб такі українські міста мали відтінок європейських міст: розвинених, затишних, метушливих,охайних,до таких, в які хочеться повертатися знову і знову, відпочити і зарядитися енергію. Це одне з найбільших міст нашої держави, але зовсім не подібне на Прагу, Мюнхен, Баку,Калгарі,Мілан чи Александрію. Кажуть все пізнається в порівнянні - і це правда, можна і не усвідомлювати в якому ти гниловодді, допоки не вилізеш з нього, поки не піднімеш голову до гори, поки не очистиш свій одяг від всього бруду. Ти можеш не знати інших маршрутів, бо їх може і не бути в твоєму житті: лише твоє місто, яке засмоктало тебе усім своїм єством - своїм транспортом, ринками, новинами, школою, роботою, рухом по знайомій дорозі і ....
Може бути,що тобі більше нічого і не потрібно, нічого немає в твоїх днях і навкруги одинакові хвилини,і в неба немає фарб і кольорів, щоб просякнути ними, розмалювати свою душу відтінками літа, апельсинів, синіх колготок і нічних зірок. Так може здаватися, якщо ти став дорослим! Але варто повернутися у дитинство і запахи - вони оживуть,як спогад і втомлені години чекання в передчутті невідомого, прекрасного і того, що відбувається з тобою вперше.
Ну ось, Харків - це місто в якому я б ні за що не жила, бо тут все занадто сіре, однотипне,усе застигше в страшному минулому 50-х чи 60-х років.  Тут пахне старизною і  звичним рутинним життям. Люди ходять в чорному і їздять у древньому метро на твердих сидіннях. Харків - це не Рига і навіть не Оулу, і  в мене точно не буде ностальгії за цим містом.
Не знаю, може це погода і той Париж натворив такий неординарний погляд і своєрідний каламбур, але моєму лондонському знайомому страшенно подобається усе,що пов'язано з комуністичним режимом, він каже, що це історія, тому він на деякий час переїхав у Харків жити.
Що ж, всі ми маємо своє бачення на кольори, на міста і на людей, які їх наповнюють!