- Що з вами? Ви вмираєте?
- Всі ми вмираємо.
- Так, але ви вмираєте зараз!

По тілу розповзлась втома і млявість.
"Сьогодні " закінчилось - таке довге, пожмакане невдачами, спробами все виправити, бажанням закрити очі і просто  пропасти із власного життя.
Стільки   сліз, які не можуть затопили весь біль, заглушити стукіт серця, твої слова і безнадійність........ яка душить, поволі вбиває , розчавлює. 
І ще холод.... холод, який сковує тіло.... сльози....
І я сама.....
Холод у скронях, серці , душі,пальцях, кімнаті....Як вирватись, якщо всюди ще глибша  порожнеча і втома,яка судомно паралізує мене і ???.....
Чи будуть сили рухатись далі, щоб  дихати і рахувати дні..... на відстані, холоді....чужих квартирах???.....