Сьогодні ми проїздом дихнути столичного повітря... Все так швидко,а відстань між часом не зменшується, вона рахує години проведені в метро, поїзді, маршрутках, таксі, чужих авто і всюди люди: чужі і далекі, близькі і не зовсім, друзі і рідні, а, всередині пустота, яку так важко заповнити рядками фраз, сліз, дощу - холодного, по зимовому пекучого, неприємного. Сотні, сотні кілометрів , як сторінки непрочитаних книг, проїхати, проповзти, пройти , проридати, , щоб зустріти..... себе....
Таких міст, як сьогоднішній Київ, у моєму житті було десятки - лише цятки на карті, без жодних емоцій, спогадів, бажанні повернутись, запам'ятати, прожити ще мить...
Кажуть, Київ гарне місто, може і так, але сьогодні він врізався мені в пам'ять, як мале замурзане хлопча, із наївними дрібними сльозинками і брудними дорогами, машинами і навіть небом.....,
Немає коментарів:
Дописати коментар