Дорога завжди така... інакша, це немов нове знайомство, такі різні емоції і довгоочікувані вокзали, незручності, сонце в іншу сторону... І люди, як я люблю людей, але зараз розповідь зовсім не про це, а про зимовий день і спітнілі вікна, стару маршрутку і чудовий настрій, що просто зобов'язаний супроводжувати до самого Краматорська!
Ми тратимо години свого життя на кілометри, невизначені сподівання, вокзальний холод і вагони, які ніби застигли у часі, коли знуджено їздять по одному й тому ж самому маршруту роками , і ми отримаємо таке задоволення від цієї купи нескладних життєвих процесів....
Кілометри.... Іноді це лише старання втекти від себе, але зрештою ти всерівно залишаєшся в своїй голові, з своїми думками ....і дорога
Немає коментарів:
Дописати коментар